Deux années se sont écoulées et la guerre en Ukraine est toujours présente, avec son lot de morts ses atrocités, et ses crimes de guerre récurrents. Pire, le soutien Européen semble s’essouffler et l’armée Ukrainienne a de plus en plus de mal à contenir les attaques russes.
Le support financier des Américains est bloqué par les républicains qui n’ont que faire de cette guerre lointaine, tellement ceux-ci sont empêtrés dans leurs préoccupations nationales. Pour nous Européens la responsabilité du GOP semble énorme, mais quid de nos engagements ?
C’est une guerre sur le sol Européen, à nos portes, pour laquelle une génération de jeunes Ukrainiens meurt en ce moment et nos gouvernements tergiversent encore et encore sur la « meilleure » façon de les aider.
Certains se déplacent même à Kiev, comme si cela constituait l’endroit ou il fallait être vu. Ce tourisme de guerre est ridicule. Démontrer son soutien c’est bien, se mettre en ordre de marche pour se donner une chance de succès c’est mieux.
En face de nous l’hésitation n’est pas de mise, La Russie est en économie de Guerre, l’Europe elle, se contente d’aider l’Ukraine du bout des lèvres.
Les dirigeants de nos états membres n’ont toujours pas pris conscience de la nécessité absolue de stopper les forces de Poutine et de gagner cette guerre rapidement.
Leurs atermoiements, leurs procrastinations, sont autant de plaies dans un pays bombardé sans relâche qui se bat pour sa survie.
Il est urgent que l’Europe s’éveille et qu’elle ne le fasse pas, comme disait le Général Mac Arthur à propos des batailles perdues : Trop Tard.
Si Vis Pacem Para bellum.
Laurent TERUIN
*******************
Минуло два роки, а війна в Україні все ще триває, з її смертями, звірствами і повторюваними військовими злочинами. Гірше того, європейська підтримка, схоже, вичерпується, а українській армії стає дедалі важче стримувати російські атаки.
Американська фінансова підтримка блокується республіканцями, яким начхати на цю далеку війну, бо вони так загрузли у своїх внутрішніх проблемах. Для нас, європейців, відповідальність Республіканської партії здається величезною, але як щодо наших зобов'язань?
Це війна на європейській землі, на нашому порозі, за яку гине покоління молодих українців, а наші уряди знову і знову вагаються, як їм допомогти.
Дехто навіть їздить до Києва, ніби це місце, яке варто побачити. Цей воєнний туризм просто смішний. Висловлювати свою підтримку - це дуже добре, але ще краще поставити себе в позицію, щоб дати собі шанс на успіх.
На відміну від нас, у Росії немає місця для вагань: економіка воює, а Європа задовольняється підтримкою України на словах.
Лідери наших держав-членів досі не усвідомили абсолютної необхідності зупинити путінські війська і швидко виграти цю війну.
Їхнє зволікання і зволікання - це бич країни, яку безперервно бомбардують і яка бореться за своє виживання.
Європі необхідно терміново прокинутися, і, як казав генерал Макартур про програні битви: "Занадто пізно".
Si Vis Pacem Para bellum.